Найважливіші законопроекти, які передують відкриттю ринку землі

Для того, аби вигідно інвестувати в сільськогосподарську землю, не достатньо просто сидіти на місці в очікуванні 1 липня. Важливо постійно тримати руку на пульсі, зокрема у питаннях, які стосуються юридичного підґрунтя повноцінного запуску ринку землі.

Безперечно, більшість українців чули про визначальну в історії України ніч з 30 на 31 березня 2020 року, коли Верховна рада ухвалювала історичне для усіх рішення – прийняття найрезонанснішого і найбільш ексцентричного земельного Закону. Саме у той день життя пересічних українців поділилось на «до мораторне» та життя після відкриття ринку купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення.

Однак земельна реформа не обмежується прийняттям одного Закону про обіг земель сільгосппризначення. Потрібно щонайменше прийняти ще кілька законів та законопроектів, комплекс заходів з гарантування прозорості управління земельними ресурсами та понад два десятки підзаконних актів, покликаних впорядкувати управління землею та доступ до фінансування малим і середнім фермерам.

То що ж це за необхідні зміни в законодавстві, які вже встигли отримати назву «земельного пакета реформ»?

Перш за все – дерегуляційний та децентралізаційний законопроект № 2194, який має нормалізувати питання управління земельними ресурсами, знищення корупційних схем у земельній сфері та гарантувати відновлення справедливості для українців.

Його основними завданнями є спрощення процедури передачі земель громадам, децентралізація управління землями, передання державних земель за межами населених пунктів у комунальну власність громад, а функції контролю Держгеокадастру – відповідним місцевим органам. Наступним важливим пунктом є прийняття законопроекту № 2195, покликаного суттєво мінімізувати рівень найпоширеніших на ринку землі корупційних практик.

Завдяки запровадженню прозорого процесу електронних земельних аукціонів та зобов'язання продавати державні та комунальні землі виключно через такі аукціони, – ми отримаємо змогу залучати у процес максимальну кількість учасників, а отже гарантовані шанси конкурентоспроможних цін. Ухвалений в першому читанні, законопроект досі очікує на подальший розгляд.

Ще однією не менш значущою законодавчою ініціативою залишається досі незареєстрований проект закону про консолідацію земель сільськогосподарського призначення. Іншими словами – комплексного механізму розвитку аграрної галузі та розвитку сільських територій.

На сьогодні аграрний виробник навряд чи з упевненістю може сказати, що відчуває себе захищеним у правах на землю: коли одне поле одночасно використовують кілька орендарів, то юридично ті ділянки, які орендує кожен з них, не складають цілісних контурів, вони хаотично розкидані по всьому полю.

Якщо не брати до уваги загрози, які існують у неправовому полі, нинішня ситуація у земельних відносинах все ще створює додаткові ризики, які виникають через відсутність чіткого механізму консолідації. Тож, законодавче врегулювання відносин між власниками та користувачами в межах окремих земельних масивів у переддень відкриття ринку землі, – є як ніколи нагальним.

Зачекався на схвалення й такий законопроект № 3012-2 щодо забезпечення права працівників державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій на одержання земельної частки (паю).

Саме цей законопроект має визначати принципи розподілу земель під час приватизації сільгоспугідь державних та комунальних підприємств, загалом оптимізувавши усю процедуру. А це означає, що невдовзі Україна має всі шанси побачити чинний на законодавчому рівні чіткий механізм приватизації.